Доброго дня!
Звертається до Вас 28-ми річний Боревич Тарас В’ячеславович, інвалід 2-ї групи. Я вимушений просити допомоги, так як важко хворий. Мій діагноз ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт легень. Це прогресуюче двостороннє ураження альвеол та інтерстиціальної легеневої тканини, що супроводжується розвитком дифузно фіброзу і наростаючої дихальної недостатності. Ця хвороба дуже погано піддається терапії, найчастіше закінчується летальними випадками. Необоротні зміни в альвеолярно-капілярній системі легенів призводить до рестриктивним змінам, розладу газообміну, прогресування дихальної недостатності і до подальшої смерті.
Розвиток фіброзуючого альвеоліту відбувається поступово з неухильним наростанням задишки. Тривалий час я ненадавав цьому значення і не звертався до лікарів, пояснюючи зміни в своєму самопочутті втомою на роботі, малорухливим способом життя. Чим більше часу проходило, тим вираженішою ставала задишка при мінімальних навантаженнях. Це спричинило до виникнення ціанозу, наростанню легеневої гіпертензії та правошлуночкової недостатності серця.
Виходом з такої ситуації є тільки трансплантація обох легень. Нажаль таких операцій в Україні не проводять, а за кордоном вони дуже дороговартісні.
Не просто морально наважитися на таку складну операцію. Але ще більш важко жити з таким станом, як у мене, коли відстань в 10 чи 20 метрів здаються кілометрами, а підйом на 2-й поверх стає недосяжною гірською вершиною, коли серце вискакує з грудей стукаючи 165 ударів на хвилину і кінцівки, німіючи від згущення крові, стають синюшними, наливаючись набряками, через серцеву недостатність. Навіть вночі, лежачи в ліжку, не можна заснути, відчуваючи нехватку повітря, хапаючи його, мов риба, що мовчазно помирає в руках рибалки.
На даний момент я приймаю дороговартісні ліки і постійно знаходжуся в дома під кисневим концентратором, ізольований від зовнішнього світу, щоб не підчепити ніяких вірусних захворювань і не спровокувати швидшого прогресування хвороби.
Почуйте мене!!! До цього часу я і моя сім’я старалися самі справлятися з моєю проблемою, але на разі мені потрібна Ваша допомога! Прошу дайте мені шанс на життя і дихати на повні груди, дивлячись і радіючи, як росте моя маленька донечка.
